Останні дні - фільм Гас ван Сента

Тим, хто вважає Курта іконою, фільм може і перешкодити, і допомогти

Розмова з Гасом ван Сентом, кінорежисером

“Я хотів би потрапити в кіно, це було б прикільно”, – казав культовий музикант Курт Кобейн в одному зі своїх інтерв’ю. Через 11 років після смерті він таки став героєм фільму. Звичайно, смерть, тим паче – за загадкових обставин, однієї з найвпливовіших постатей 1990-х не могла не привабити увагу кінематографістів.

Щоправда, режисер Гас ван Сент у своїх “Останніх днях” не стільки приділяє увагу таємниці самої смерті, скільки аналізує останні дні життя музиканта. До речі, ім’я Кобейна в картині не фігурує, як і не звучить музика Nіrvana. Подейкують, режисер не захотів мати справи зі скандалісткою Кортні Лав (героїню, яка дуже схожа на неї, зіграла Азія Арженто). У фільмі ми бачимо музиканта Блейка, якого втілив Майкл Пітт, відомий завдяки “Мрійникам”. Актор явно змінився та подорослішав. Зрештою, на відміну від Бертолуччі, ван Сент поставив йому значно складнішу задачу.

2003-го режисер отримав “Золоту пальмову гілку” за стрічку “Слон”, яка досліджує страшну історію: двоє школярів розстріляли своїх однокласників і вчителів. Під різними кутами зору, адже одну й ту саму сцену повторюють декілька разів із погляду різних героїв. Цей прийом ван Сент використовує і в “Останніх днях”. Блейк блукає будинком, садком, бурмоче щось під ніс, перевдягається в жіноче вбрання. Ховається від друзів і менеджерів...

За сюжетом, який складається докупи, як пазл, лише наприкінці команда Блейка, яка не є надто популярною серед публіки, випускає альбом Nevermіnd і раптово стає “рупором покоління”. З усіма можливими наслідками: менеджерами, які обкрадають музикантів і витискають їх, немов цитрину, з нещирими друзями, надмірною увагою. Саме це, на думку режисера, приводить Блейка до смерті. Паралелі, зрозуміло, напрошуються самі, хоча під час зустрічі з журналістами в Каннах (фільм брав участь у конкурсі) Гас ван Сент наполягав: “Останні дні” – не про Курта, це радше твір, присвячений йому.

– Як оцінюєте постать Курта  Кобейна?

– Він нагадує мені шекспірівського Гамлета, зі своїми демонами та примарами. Й оскільки не знаю, яким був насправді, зобразив його таким, яким уявляю. Тим паче, існує багато гіпотез на тему його смерті, але немає жодної, котра заслуговує на довіру. Він немов зник безвісти.

– Чи змінилася концепція стрічки від моменту задуму до остаточної реалізації?

– Первісно ідея полягала в тому, щоб фільмувати біографічну картину про Курта Кобейна, зобразити його життя таким, яким ми знали. Мав багато інформації. Проте швидко припинив роботу над стрічкою, тому що вона почала нагадувати The Doors Олівера Стоуна. Потім виникла думка зняти те саме, проте з ляльками замість акторів. Гадав, що можу сфільмувати справжню біографічну картину. Написав близько двох сторінок сценарію й кинув.

Узявся шукати щось справжнє про нього: що він любив, яким був. І раптом усвідомив, що існує великий розрив між реальністю та ним як “громадським” персонажем. Це зацікавило мене більше, ніж сварки з рекординговими компаніями. Я розпочав зі смерті, з таємниці та змалював два останні дні його життя. В картині немає нічого, що дозволило б ідентифікувати реальних людей. Усе це – лише поетичне перетворення реальності.

Вирішив показати людину, яка готується померти. Всіх інших персонажів тільки окреслив, щоб вони виникали, як привиди.

– Чи бачили музиканти Nіrvana чи вдова Кобейна Кортні Лав вашу кінороботу?

– Ні. Музиканти Nіrvana та Кортні не бачили, але я пропонував їм подивитися, тому що знаю їх особисто. Розмовляв із Кортні про фільм і пояснив їй свої ідеї. Розумію, що це дуже важкий і хворобливий момент у їхньому житті, але я хотів показати їм стрічку, тому що вона мені подобається.

Не думаю, що обов’язково треба було знімати про те, хто такий Кобейн. Продемонстрував картину великій кількості людей, які нічого не знали про нього, і вони, на мою думку, реагували навіть краще. Тим, хто вважає Курта іконою, фільм може і перешкодити, і допомогти. Складно сказати.

– Чи важливо для вас, що Майкл Пітт є не лише актором, а й музикантом?

– Це не було обов’язковою умовою. Коли лише задумав свій фільм, Майклові було 17. Тоді він не міг грати цю роль. Нині ж ідеально пасує для цього.

– Де ви знімали стрічку? Що це за будинок?

– У мене був великий старий будинок у Портленді, схожий на той, у якому мешкали Курт і Кортні Лав. Він багато побачив на своєму віку, в ньому проводили вечірки, жило чимало різних людей. Подумав, що міг би використовувати своє житло як місце для зйомок.

Катерина Сліпченко

довідка

Гас ван Сент народився 24 липня 1953 року в Луїсвіллі (штат Кентуккі, США). Освіту здобув у Род-Айлендській художній школі, де навчався за фахом “живопис і кіно”. Як режисер і сценарист дебютував 1986 року фільмом Mala Noche. Основні роботи: “Аптечний ковбой”, “Мій особистий штат Айдахо”, “Померти за”, “Знайти Форрестера”, “Розумник Вілл Хантінг”, “Слон”.